ЖЬІВОТНАЄ [entries|friends|calendar] zhivotnae_haneg HaNiZeX© Friends State Archives [ userinfo | livejournal userinfo ] [ calendar | livejournal calendar ]

Плани на найближчі два дні [21 Dec 2008|01:10am] Плани на найближчий час:  Здобути 5000 грн. Витратити як і збирався  Надрукувати Абонементні квитки до Клубу  Підготувати посібні листи до наступного клубу Розробити стандартний формат, який можна буде застосувати до всіх подальших клубів Посібник має містити в собі: Дату, місце проведення, назву заходу Цілі та причини перебування на заході (обов'язково із полем-перевіркою для заповнення по завершенні) Бріфінг до фільму Власні коментари-підказки в стислому форматі Загальний підсумок та місце для власних приміток на зворотньому боці Розробити основну концепцію посібників Зробити перший експерементальний посібник, випробувати на собі Почати робити анкету-опит для сайта клуба Поспілкуватись із Ларисою стосовно проведення зустрічі із Марією Поспілкуватись з Феніком та Людмилою, щоб хтось із них став моїм гарантом в банку Зробити домашнє завдання з тренінгів (на тему довіри - якнайменше на 20 сторінок) Дізнатись за кредитні лінії в банках - на яких умовах все це відбувається. Які є ваги та переваги. Розмістити об'яви та оголошення на інтернет-ресурсах Привітати свого сина Микитку: зайти до нього в гості та передати подаруночок до 19 грудня Домовитись із Міхеєвою про підтвердження мого кредиту, для цього потрібно зайти до неї в гості на чай... Якимось чином відмазатись від роботи на понеділок та вівторок... Провести клуб (хоча б просто все там налаштувати, щоб Люда та Ігор самі могли все провести) Зустрітись із Інною, поспілкуватись за життя, намагатись не торкатись тем навчання та роботи - не люблю брехати Привітати Феніка та Василенка із Днем Народження, підготувати подарунок для Вітальки "оліґарчеґа" В черговий раз вибачитись перед тарасом за перенесення зустрічі і знову передомовитись на наступну Віднести джинси та брюки від костюму до ремонту Забігти в кредитний відділ, забрати готівку, або документи (в останньому випадку - терміново телефонувати за секретними рятувальними номерами) Не забути, що в сьогодні на 17 домовився за манікюр. Попасти на манікюр ........ Спробувати зробити більше, ніж запланував Ось такі справи... ось такі плани на найближчі 46 годин... post comment

Наснилось сьогодні... [03 Jul 2008|10:31am] Сьогодні у мене був черговий безглуздий сон... Снів, сповнених якимось сенсом я взагалі не пам'ятаю, але такі, що сенсу ніякого не мають, але дуже реалістичні та залишають враження надовго - такі мені постійно бачаться. Ось сьогодні мені якраз такий і наснився (= Все почалось з того, що я поїхав у Гомель в гості до однієї дівчини, із якою познайомився під час минулої поїздки, та яка мені дуже сподобалась. Вона передбачливо зняла для нас квартиру, до якої я і мав їхати, щоб там чекати на нашу зустріч. Квартиру я знайшов швидко, хоч і приїхав піздно ввечорі. Це була звичайнісенька однокімнатна квартира в багатоповерховому будинку. Нічого особливого. Я навіть не став увімкати світло, та завалився спати. Прокинувся вранці та вирішив пройтись обдивитись навколо. Сонце вже вийшло та сяяло на повну потужність. Легенький вітерець заважав відчувати спеку, і це було дуже приємно. Перше що мене вразило, це те, що на відстані близько двухсот метрів від будинку я побачив справжнє МОРЕ!!! Ось тут я вперше здивувався... Звідки в Гомелі море? Там є річка, декілька озер... але моря там точно ніколи не було. Але уві сні я не вмію довго дивуватись, тому, відразу зрадів тому, що ми зможемо із дівчиною пійти на пляж, тим більше, що вона завжди мріяла потрапити на море, і ніколи там не була! Я трішки пройшовся по узберіжжю, і знов повернувся до будівель та вулиць. Населення поводилось якось дивно - ніхто не крокував, всі бігали... туди-сюди туди-сюди, по всіх напрямках люди різного віку гасали на повній швидкості. Мене, здається, ніхто з них не помічав... мабуть, тому що на такий швидкості взагалі складно щось помітити (-: І тут я несподівано помітив купу речей, які валялись собі розкидані на тротуарі, як якийсь непотріб. Декілька валіз, рюкзак, невеличкі сумки, пакети, а деякі речі лежали просто на землі. Серед цих речей я помітив два новеньких мобільних телефона, які і поклав собі в кишеню в першу чергу... потім придивився уважніше, і вирішив взяти ще один досить гарний та зручний рюкзак і ще одну сумку. Вони були з речами, але я не став роздивлятись, що саме там знаходилось, та мені це і не було важливо. Я давно вже звик до того, що уві снах я знаходжу якісь речі та коштовності, та якщо б об'явився власник цих речей, я б без роздумів все це повернув. Час наближався до обіду, і із цим невеличким скарбом я вирішив повернутись до квартири, та роздивитись всеж-таки, що ж саме я знайшов... Але знайти шлях назад у мене не вийшло... все переплуталось, місцевість змінилась, і я взагалі вже не був впевнений, що знаходжусь там, куди прямував... Море ще можна було роздивитись на небокраї, але сонце зайшло за густі хмари, стало дуже темно, будівлі змінились, стали сірими, понурими і неприємними на вигляд... Впізнати будівлю, з якої я вийшов було просто неможливо. Я повернувся назад приблизно стільки, скільки за моєю оцінкою я пройшов за час моєї прогулянки, та зайшов в під'їзд будинку, який був максимально схожий на той, в якому мене чекала арендована для мене квартира із усіма моїми речами, і, скоріш за все із дівчиною, з якою я мав зустрітись та проводити час разом замість того, щоб блукати невідомими вулицями по яких гасала на неймовірній швидкості перехожі-спринтери... Будинок я начебто вгадав... але саму квартиру ніяк не міг знайти, тому що всі вони не були пронумеровані, двері на всіх однакові, а поверх, на якому вона знаходилась я забув... Так, блукаючи між поверхами, я трішки втомився, та сів перепочити на сходинках. За дверима я почув топіт багатьох ніг, гомін та сміх підлітків. Здається, по квартирах тут всі теж пересувались лише на максимальній швидкості.... Раптом двері самі по собі відчинились, з коридору в під'їзд полилось світло... тепле та густе... Я подумав, що якщо це підлітки, то я легко зможу знайти із ними спільну мову, і можливо вони допоможуть мені знайти мою квартиру. Так мені здалось, і я без стуку та запиту зайшов "у гості". Буквально відразу як я зайшов, вибіг якийсь хлопчисько, забрав у мене одну сумку та втік в кімнату. Світло було увімкнено лише в коридорі, і роздивитись, що відбувається в решті квартири було неможливо... Я трішки став у ступір, та довго не міг зрозуміти, що мені робити далі... з одного боку, сумка це не моя, моїх речей там нема, і шкодувати за нею я не збирався... але з іншого боку, це просто якось неправильно, коли хтось без запитання забирає прямо з рук речі та зникає... Доки я гальмував та збирався із думками, вибіг ще один хлопець, забрав у мене рюкзак, і так само зник у темряві гостинної кімнати... Я як стояв, так і сів на підлогу. Що це, в біса, відбувається тут?! Жодного розумного пояснення моєї ситуації мені на думку не спадало, а між тим, хлопці бігали, та забирали у мене речі одну за одною... Я підрахував, що їх у квартирі приблизно шестеро, віком від 12 до 20 років. Страшно мені не було, скоріш, а стало навіть цікаво, що ж вони далі робитимуть, коли я перестану бездіяти. Я трішки прокашлявся, щоб прочистити горло, та звернувся до них, щоб вони мені допомогли знайти мою квартиру. У відповідь мені була лише тиша, яку час від часу порушувало стримане сопіння хлопців, та топіт їх ніг... Тим часом, речей у мене із собою практично не залишилось, окрім тих двох мобільних телефонів, що я поклав собі в кишені, і коли хтось із кімнати вибігав, то вже не забирав у мене нічого, а просто хлопав мене по спині, або по руці, та втікав... Чи то грали так зі мною, чи намагались образити, не знаю... я ніяк не міг зрозуміти, чим мотивована та на чому базується поведінка мешканців цього міста... Я підвівся, та неспішно покрокував до тієї темної кімнати, звідки з'являлись, та куди знов зникали ці підлітки. Один з них потягнув мене за руку, та побіг в іншу кімнату. Я побіг за ним. Кімната виявилась досить просторою, і хоч було зовсім темно, але я по звуках легко орієнтувався, куди мені бігти, щоб не загубити хлопця, якого я переслідував. Зовсім швидко ми добігли до протилежного виходу з кімнати, і опинились.... на вулиці... але не на тій, яка була навколо будинку, та по котрій я прогулювався вранці, а зовсім інша. Ця вулиця була мультиплікаційною... Хлопець, за яким я погнався, вже був не хлопцем, а перетворився на чорно-бурого лиса... та біг від мене по дорозі, начебто намальованій фломастером... Людей навколо нас не було зовсім. Замість них з'явились звірі, птахи, та якісь істоти, по зовнішності яких неможливо було з'ясувати, хто це, або що це. Єдине, що поєднувало всіх разом - всі та все було справжнім, але таким, начебто це хтось намалював. Реалізація зовнішнього світу була змішаною. Повсюди перемішувались творіння олівців із фарбовими виробами та розчерками крейди або фломастерів... Єдиною неннамальованою істотою в усьому цьому світі залишився я, і я біг вперед за якимось лисом, навіть не задаваючись думкою, навіщо я це роблю, і як я тут опинився. Взагалі, мені тут подобалось. Стільки кольорів, стільки стілив, все нове, цікаве, приємне... Дещо виглядало небезпечно, але загрози я не відчував.... доки я біг за лисом, який раніше був хлопцем, я відчував повну впевненість в тому, що мені ніщо не загрожує. Так я гонявся за ним близько години, ми постійно забігали в різні подвір'я, плутали між деревами в міні-парках, огинали будівлі та цілі масиви, нас зустрічали та проводжали насмішливими поглядами нечасті перехожі, деякі із них махали нам руками... і таке продовжувалось, доки не прибігли до одного невеличкого деревця із золотим листям... Хлопець-лис з розбігу застрибнув на нижню гілку, а я не встигши загальмувати, або звернути, врізався прямо в нього. З дерева посипався срібно-золотий пил, та окутав мене всього з голови до ніг. Я почав відчувати, що зі мною щось відбувається, і я теж перетворююсь на одну із цих намальованих істот. Коли процес перетворення завершився, я зміг трішки себе роздивитись... У мене з'явився клюв, вуха перетворились на котячі, сам я покрився білою шерстю із рудими плямами. Руки та ноги перетворились на лапи. Таким чином, я став схожим на велетенську кішку... здається, на барса, але на морді замість рота, носа та вусів був яструбовий клюв, і не було зовсім ніякого хвоста. Я міг вільно продовжувати стояти на задніх лапах, без проблем тримаючи рівновагу, але не бачив в цьому сенсу, тому що на чотирьох було набагато зручніше та цікавіше (-: Розмовляти я вже не міг, але це було і не потрібно, я і так почав розуміти всіх тварин, істот, і навіть рослин навколо мене, і відчував, що відтепер вони теж мене розуміють. Хлопець-лис зістрибнув з дерева, підійшов до мене, потерся о мою м'якеньку шорстку своєю, та "сказав", що ми можемо повертатись додому. Ми зайшли у найближчий будинок, і начебто наобум обрали двері квартири, але опинились саме в тій кімнаті, з якої я потрапив в цей казковий світ. Кімната так і залишилась темною, але відтепер я міг легко бачити все, що тут знаходилось. Мабуть, очі теж зазнали якогось перетворення. Підлітків тут не було. Замість них нас зустріли п'ять різних тварин. Дві з них були жіночої статі, одна більше схожа на пантеру, друга на птаха, але пір'я мала зовсім мало - лише на крилах, голові та лапах. Троє інших я не знаю як описати, вони були суміш'ю дуже багатої кількості тварин, щоб можна було провести якусь анологію.. Але, що важливо, у всіх них залишилась якась частка "людяності", яку було помітно навіть неозброєним оком. Коли я наблизився до них, вони сказали, що тепер я один з них, тепер я свій, і тепер вони можуть мені допомогти. В першу чергу вони невідомо звіди дістали мені костюм. Він був майже копією того, чим було вкрито моє тіло, але це був штучний вироб. Мені сказали, що це щось схоже на "другу шкіру", і її можна безперешкодно вдягати та знімати коли завгодно, але найбільш корисною вона є для захисту від холоду та пошкоджень у зовнішньому світі, наприклад, від поранень, або в бійці із іншими істотами. Ця друга шкіра була досить зручною, і я вирішив деякий час поносити її, щоб звикнутись. Далі ми всі разом вирушили у зовнішній світ. Нові знайомі хотіли мене із ним познайомити, показати та розповісти про все навколо... Але не встигли... Я пригадав, що у мене були із собою якісь речі, які вони забрали, і що на мене чекає дівчина, і що взагалі, відкриття цього світу не входило до моїх планів на цю подорож... І ПРОКИНУВСЯ ... На годиннику було 6:45... в голові був жаль від того, що сон так несподівано закінчився... Але я точно знаю, що незабаром побачу його продовження, і тому не дуже розчаївся (-: Як побачу продовження - обов'язково напишу. Це має бути цікаво (-: Ось такі сни мені сняться 1 comment|post comment

Не можу втриматись! [14 Dec 2007|01:30am] [ mood | ЩАСТЯ!!! ] Я вже сто разів про це писав, але пофігу, напишу ще раз. Я ЩАСЛИВИЙ!!!!!!!!!!!!!!!! Я НАЙЩАСЛИВІША ЛЮДИНА В СВІТІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ПРОСТО ТАК!!!!!!!!!!!!!!!!!! Тому що життя - чудове, чарівне, казкове, прекрасне та неймовірно кльове!!!!!!!!!!!!!!! Все, що відбувається - усе мені в радість!!!! Радості - БЕЗЛІЧ!!! Вона повсюди зовні! Вона повсюди у мені самому! Це просто щастя життя!!! Щастя жити! Щастя бути самим собою!!!! Як мені хочеться, щоб усі люди в світі хоча б на деякий час відчули те саме, що відчуваю я!!!!!!!! Я бажаю вам усім такого щастя! Щастя просто так! Щастя без причин! Щастя просто тому, що воно є!!!! ... Колись, раніше, я часто чув такий вираз - "Гроші - вони повсюди, вони просто висять у повітрі, і щоб їх отримати - необхідно лише навчитись їх бачити, і вони самі поринуть в твої кишені"... Я навчився їх бачити, і вони із радістю стрибають в мій гаманець. Але тепер я навчився бачити не лише гроші! Я НАВЧИВСЯ БАЧИТИ ЩАСТЯ!!!!!! ВОНО ТАК САМО ПОВСЮДИ!!! ВОНО НАВКОЛО НАС!!!! І лише чекає, коли ми навчимося його помічати, щоб із радістю стрибнути нам в серця та душі!!!!!!!!!!!!!!! БАЧТЕ ЩАСТЯ!!!! ПРИЙМАЙТЕ ЙОГО В СВОЄ ЖИТТЯ!!!!! Най усі будуть щасливі!!!!!!!!!!!!!!! Я обожнюю тебе, життя!!! Я обожнюю вас, люди!!!! УСІХ ВАС!!!! ВИ НЕ БУВАЄТЕ ПАГАНИМИ!!! ВИ РІЗНІ, АЛЕ УСІ ТАКІ ЧУДОВІ!!!!! Я вас кохаю!! Щиро, всім сердцем кохаю, люди!!!!! БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ!!!!!!!!!!!!! post comment

коханій [13 Dec 2007|02:24am] [ mood | loved ] ти завжди живеш в моєм сердці - зберігаю кожен спогад про тебе. я кохаю тебе... просто так, ні за що... і мені нічого від тебе не треба я не жадаю тобой володіти ти ніколи не будеш моєю краще сам я буду десь поруч ніж обмежу твою волю своєю пройдуть тижні, місяці, роки, саме так, як це вже відбувалось але думки мої - всі про тебе в кожній з них - тобі щастя бажаю мені байдуже, що ми зараз не разом - ти для мене не буваєш окремо у душі, перед очами у мріях - все одно ми завжди разом йдемо звісно, маю багато бажання до тебе, звісно, є різноманітні мрії деякі з них прості, як похід до кіно а є і безглузді та божевільні можеш знаходитись ти будь-де бути із ким завгодно,на все твоя воля але в моїм серці, та моїй душі ти зі мною. ти - моя доля. тому, найголовніше за все - живи! щоб кохав я тебе від землі до неба! я кохаю тебе... просто так, ні за що... і нічого мені більш не треба 13.12.2007 1:55 ******************************************** у мене є прохання до тих, хто читатиме цей вірш критикуйте, будь-ласка... він дуже недосконалий... і хоч я досить близько передав свої почуття цими рядками, але хотілось би зробити цей вирш більш зручночитаємим. дякую. (кому присвячений вірш - не скажy) 1 comment|post comment

масс-медиа ... [04 Nov 2007|01:05pm] Рано или поздно, наступает такой момент, когда существование активного и любознательного интернетчика в сети становится скучньім, нудньім и неинтересньім занятием, т.к. всё єто он уже давно где-то видел.... мило, конечно, что один и тот же прикол можно в разной интерпретации увидеть на любом тематическом сайте, в любое время... и, я так подозреваю, что єто уже неизбежная и неотвратимая черта интернета - "самоклонирование". В любое время года, через сколько угодно десятилетий, можно каждьій любитель развлекательньіх порталов в 99% случаев будет натьікаться на очень старьій, бородатьій (и,именно по єтой причине ему, возможно, неизвестньій, прикол) ... Вобщем, я просто хотел сказать. бояньі убивают интернет в том виде (чистом, девственном, неиспорченном), в котором я познавал его всего-то несколько лет назад... а ведь можно ещё провести аналогию с использованием людьми не только виртуальньіх ресурсов интернета, а и нашей родной планетки Земля... точная копия модели... один-в-один. ... Хмм... что-то дальше размьішлять в єтом направлении не очень хочется (-; Но если у кого-нибудь уже есть соображения - будет интересно узнать (-: 3 comments|post comment

ьі [21 Sep 2007|09:59am] ось така фігня... заходжу на ЖЬІЖЬІ, переглядаю стрічку новьін, і... кожного разу хочеться щось сюди додати... щось таке, що було б тут доречно... але мене із ЖЬІЖЬІ майже нічого (ніхто) не пов'язує... Є декілька знайомих, які ведуть тут свої журнальі... я б із ними поспілкувався... але вони зайняті своїми френд-стрічками, їм не до мене. А у мене інший блог. Там усе доречно, там усе має своє місце та час... там мої записи мають вагу та значення не лише для мене. ось так! ьі 2 comments|post comment

Цікаво... [11 Mar 2007|02:15pm] Давно не завітав до свого Жьіжьі. А навіщо? В мене їх три штукенції... Хочу закрити останні, залишити щось одне. Але як вирішити, який саме зальішьіть? Все-одно, останні новини хочу записати саме сюди! А що в мене відбулось? Зараз пригадаю.... Останній запьіс в мєнє був 7 березнях ... Після цього я (ОГО!!! Пригадуйу-пригадуйу ггггг) був на корпоративній вечірці у чєсть дівчачого свята! Вчора бачив свої пікчурьі з вечірки (тобто фотографії) - ржав мов кінь! Бідна Світлана, вна мабуть ще не чула, як я можу смійатьісь! І насправді, коли я бачу себе нетверезого на фотографіях - не можу на це спокійно дивитись. Пам'ять в мєнє начебто непагана, і я, здається, усе добре пам'ятаю, як і що я робив... Але фотографії розповідають зовсім інше - що я з кимось обіймався, що з кимось цілувався, з кимось бухав щось підозріле, і в перервах між всім цим - танцював, бухав та фотографувався. Прикольно було, коли в мєнє "вімкнуффся афтопілод". Мені вмить все набридло, я почувся втомленим, післав усіх нахуй та поїхав додому. Коли в мене вмикаєдьсьа аффтопілод - я ніколи не пам'ятаю подробиць того, як їду, але наступного дня мені завжди хтось розповідає, що бачив мене, що ми довго спілкувались, що я був тверезий як скло, чи навіть ще тверезіший гігігі. А я з останнього афтопілоду пам'ятаю лише те, як заходжу додому (десь у другій години ночі), за компом в моєї кімнаті сидить брателло, і звертається до мене: "ООО!!! Прєвєд, афтопілод!". Ось він, як ніхто інший вміє помічати, коли я "№трішечки нетвєрєзий" гігі Що там ще було?... А! Отримав листа від Володимира Володимировіча Шахіджаняна!!! Аж трішки охуєл від цього. Цей комрад десь знайшов мого листа, який я писав йому два роки тому, щоб "фраєрнутись", який я крутий пєрєць, і, мать його, особисто запропонував бути бета-тестером нової версії його програми "СОЛО на клавиатуре" 9.х... А що йа?... а що йа?... я йому так і відповів, що звичайно обов'язково із задоволенням стану бєта-тестером (вже не пам'ятаю, як я це писав російськойу мовойу гігі). Щє там щось такого приємного йому настрочив, щоб лист не вийшов закороткий, та відправив... І тепер не знаю, чи я тоді забувся поставити галочку "повідомити про отримання", чи Шахіджанян так і не отримав мого листа, але... ніяких новин від нього більш не було. А мєні-ж, сцуко, аж кортить подивитись на його нову розробку! А щє... щє я зараз розриваюсь між реалом та віртуалом. Віртуал, сцуко, привабливий, в віртуалі в мене тисячи прихильників, для них я лідер, для них я взірець... як замислюсь над цим, так мене і тягне встряти в якусь політику в реальному житті... а в рєалі, сцуко, почалась весна!!!! В мене писька стоїть як у шіснацятирічного, всі дівчата такі симпатичні здаються... Але вавка в голові не дає мені нормально до цього ставитись. Ну це все нічого. Сам я не залишусь, чи закохаюсь, чи в мене хтось закохається (-; Я ж парубок на вагу золота!!! (-: (ще б знайти, як тут смайлікі малюються...) А ще я післязавтра поїду лікуватись у санаторій. Путівку мені на 80% сплачує фірма, в якій я працюю, але все-одно я не знаю, чого очікувати. Ніхто із моїх знайомих ніколи не був у подібних закладах... Про всяк випадок візьму із собою грошей, щоб на все вистачило, а то невідомо, що там із харчуванням, що там із розвагами, чи може щось я маю докупити (ліки, чи таке інше?) Іноді хочу спалити хоч одну цибарку... не знаю, дивлюсь рекламу, чи про щось згадую - і так і тягне мене піти да запалити... Але нема ж нічого (-: Вже два з половинойу місяці не маю ні сигарет, ні запальнички, та йакщо б і мав щось - паління для мене вже зовсім не те, що було раніше. Зараз мене від думки про паління нудить! Ось так - відчуваю, що хочу запалити, але як тільки уявляю собі цей процес - блювати хочу! (Ось в чому не можу себе відмовити, так це в палінні кальйана, бо каль'йан, сцуко, прикольний, він мені подобається!) А вчора до мене завітав батько... Я не бачив його вже декілька років, і відверто кажучи - не дуже горів бажанням його бачити. Бо він алкаш, бомжує, і взагалі неприємний мені... Лише той факт, що він мій батько стримує мене, щоб йа не післав його прямим текстом нахуй. Надія в мене ще живе, що коли небудь він буде таким, яким я його собі вигадав, коли був маленькою дитиною... Мрії-мрії-мрії ... ними живу.. без них не уявляю свого жьіття (-: Щось більше нічого не хочу писати. Усім, хто прочитає цей запис - усього найкращого, до майбутніх зустрічей. буду вдячний за коментари (-; 3 comments|post comment

Дізайнчег [06 Feb 2007|08:49am] [ mood | happy ] Абнавіл дєзайнчег. Прусь (-; Дякуйу umka-mishka за творчіскій патход до справьі (-; 2 comments|post comment

ЖЖ [04 Feb 2007|02:16am] [ mood | blah ] хмм.. скорее всего записей тут будет очень мало, или не будет вообще. Пока-что зарегистрировался с единстенной целью - чтоб можно бьіло оставлять комментарии своим знакомьім, которьіе ведут свои ЖЖ. А вообще, привет всем, кто случайно доберётся и до моего ЖЖ. post comment

navigation [ viewing | most recent entries ]